Читателей на странице:
Сонечко в безхмар’ї ллє грайливе,
світло-жовті видає тони.
Наче найкоштовніші перлини.
В вирі почуттів не потони.
А любов насправді не зрадлива,
вміє пробачати й берегти.
Що за загадкове таке диво?
Все віддам – щаслива була б ти!
Мов милуєшся ти на осонні,
ніжишся і позіхаєш ледь.
Не кажи про ночі ті безсонні,
витвір найкоханіший угледь.
А кохання не буває хтиве,
якщо в двох споріднені серця.
І куди б узбіччям не ходили,
будуть впевнені за дружній стан.
Відпускати вільно їм не страшно
один одного самих в світи.
Як любов між ними гріє справжня,
можна куди хоч сміливо йти.