littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья,
Приглашаем разделить ноты осеннего вдохновения и принять участие в конкурсе
” Октябрь пленит ковром багряным” с 9 октября по 10 ноября 2024г.
Октябрь пленит ковром багряным,
Касаясь грустно-нежных струн,
Рассвет в оправе филигранной,
Колышет тополь ветер-вьюн.
Листва играет с ветром в прятки,
В кофейном аромате на веранде,
А птицы улетают без оглядки,
Им помахав октябрь галантный.
Осенняя пора в палитре золотой,
Рисует златотканой акварелью,
Последуя за потаенной мечтой,
Тайну любви вплетая в ожерелье.
Вальс осени в янтарном шарме,
Звучанием октябрьского дождя,
Восторг даря в природном храме,
Вплетая мудрость в осенние года…
Пусть октябрьское вдохновение творит самые искренние ноты поэтической души, в осеннем ожерелье и янтарном шарме. Благодарим Вас за то, что Ваш творческий ритм звучит в унисон с Littercon. Пусть мудрость осенней души всегда озаряет Ваше поэтическое сердце.
С творческим созвучием
© littercon
Октябрь, осенняя пора в разгаре,
Клин журавлей летит на юг.
Тепло нечасто этот месяц дАрит,
Темнеет раньше все вокруг.
И с темнотою наступают ночи,
Они длиннее с каждым днём.
А день становится короче,
И к дому мы задумчиво бредем
Навстречу приближению зимы,
Хотя октябрь – осенняя середка.
И видятся о лете ночью сны,
И часто портит настроение погодка,
Когда зарядит монотонный дождик,
Не хочется из дома выходить!
Спасает от дождя нас зонтик,
А дождь так долго продолжает лить!
Дякую, мила Каролін, за чудову душевну поезію!
Осіння лірика своєрідно впливає на наші відчуття, дарує ще трішечки тепла і затишку.
Зичу усім добра, радості, здоров’я, гарного настрою біля сімейного вогнища або у колі друзів!
Панянкою вважають гойну осінь,
гостинно зустрічають звідусіль.
Похолодає, наче б то, невздовзі,
а зараз “Бабиного літа” фільм.
Надворі гарно, сонячно, тепленько,
хіба що дощик десь процяпотить.
Влаштовують сусідки посиденьки,
не розпатякай, вітрунисько, цить!
Зерно золочене обмолотили,
зібрали у засіки на току.
Життя і праці копіткі мотиви.
Тобі хотілось казку не таку?
Пузатими подвір’я гарбузами,
лоскоче запах яблук у садку.
Рої осині груш не обкусали,
почастувати діток усаджу.
Неначе їжачки оті маленькі,
підглянуть зірко на смачне в обід.
Так люблять ласувати солоденьким.
— Куди ж ти, непосидо, вже побіг?!
А ось і молоді в кружку красуні,
торкає осені їх оксамит.
Промінчик сонця в щічку поцілує,
сором’язливо червоній за мить.
Туман сховав пістряві краєвиди,
багряне листя в росах мерехтить.
Запишилась калина миловидно,
до серця припадає й молодить.
Шипшина теракотової барви
рясніє у долині поміж верб.
Пташину зграйку снідати направить,
покриють колюхатий кущ по верх.
Немає нудної пори ніколи,
негарної як жінки не бува.
Розлитий світ природи у любові,
є половинка кожному своя.
Туман клубочиться в долині,
немов куріє з ватри дим.
Здалека погуки долинуть,
їх рвучко понесуть вітри.
Моросить землю жвавий дощик,
збирає в листі крапельки.
Ти кажеш стоп, а може досить,
пригріло б сонце залюбки.
Осінні журяться мотиви,
оголюються ген садки.
Багато всього зародило,
устигни в погріб занести.
В довілля бульби, моркви, яблук,
запаси гарні поготів.
Авжеж, на зиму пристарайся,
займів не мати чи боргів.
Як відчуваєш радість серця,
то поділися почуттям.
Гриза зникає й ворожнеча,
хлібину навпіл розлупай.
Про світ безмежної любові
усім довкола розповіж.
Усього вдосталь, слава Богу,
поміж людей і роздоріж!
Білі хризантемигойда увсебіч.А як стане темно,то засяє ніч.Вітерець повіє,обійме за стан.Ще на довгих віяхзалюбки не спав.Білі хризантемигойда увсебіч.А як стане темно,то засяє ніч.Пуп’янками ніжнозаласкає світ.Зоряної нічкивибіжать навстріт.Білі хризантемигойда увсебіч.А як стане темно,то засяє ніч.Квіти ці розкішніподарують сміх,радість, щастя, втіхуі кохання всім.Білі хризантемигойда увсебіч.А як стане темно,то засяє ніч.Любощі взаємнідля коханих віч,білі хризантемипритуляє ніч.https://youtu.be/iGO52CPR4zQ