Читателей на странице:
/квартон/
Жмут соняхів… Це Літо йде до Осені,
побачення у них — а так нахмарило…
То скупчення у небі набурмосене
твердить сердезі, що: «Облиш, не пара ви!»
Ні! Промені зробились чебрецевими,,
жмут соняхів… так Літо йде до Осені,
не докоряйте самоті за це ви, бо –
одинаком по світу ходить досить він.
Кохання завжди ми своє возносимо:
жених боїться видатись незграбою….
Жмут соняхів… Ех, Літо йде до Осені!
Солодка зустріч пари – літо бабине.
На жаль, не буде щастя забагато їм:
Зима зав’яже дні рудоволосої,
а тільки знаю, мрійниця чекатиме
Жмут соняхів…. бо Літо йде до Осені.