Читателей на странице:
Запахли, мамо, росяні троянди.
У багряницю вдягнені вони.
Нам Україну треба відстояти,
Щоб діти більш не бачили війни.
Як сумно робиться тоді на серці,
Коли у вирві згублене життя.
Димить від згарища до піднебесся,
Запеклих від боїв доба тяжка.
Тримає в світі мамина молитва,
Калина розпускає білий цвіт.
Душа стривожено тому болить як,
Хто зберегти життя їх не зумів.
Господь на небо в славі був вознісся,
Він смертю смерть лукаву переміг.
Добро бо переможе зло тож звісно.
До матері йде син через поріг.
Притулить до грудей і так заплаче,
Що ясне сонце радісне в очах
Теплом зігріє добротою наче,
Яку ніде ніколи не стрічав.
Ще трохи треба, зовсім недалеко,
І промінь сонця миру досягне.
Все буде добре, як раніше легко.
Невдовзі світло на землі сяйне.
Сміятись і любити будуть щиро,
Ніхто це волі в нас не відбере.
Добру Новину про любов поширюй,
Вона свята, ніколи не помре.