Чигиринський замок

Читателей на странице:

1 488

На Замковій, Богдановій горі
Гуляє вітер, як козак на волі.
І бачу я у відблисках зорі
Через бійницю мальовниче поле.

На поле, на квітучий сад
Колись дивились пильно воїни.
В бою стояв за брата брат,
Відвагою та доблестю озброєні.

Цей замок якось оточила рать.
Облоги зашморг затянувся туго.
Могли козаки довго ще стоять,
Але з водою виникла напруга.

Від спраги гинули старі й малі.
«Дай, Боже, дощ!» — молилися до неба.
Здавило горло спрагою мені.,
Хоча тоді я в замку цьому не був.

І ось коли здавалось: все пішло,
Коли здавалось: не обдуриш долю,
Земля своє відкрило джерело,
Щоб захистили Батьківщину, волю.

Захисникам надала нових сил
Холодна і цілюща та водиця.
А небо дало їм по парі крил
На землю зверху подивиться.

Життя так врятувало джерело.
Я знаю — Батьківщина знову зможе.
І джерелом прозорим, ніби скло,
Своя земля, як завжди, допоможе