Читателей на странице:
Світанок знову всі збира тривоги,
У вузол в’яже й кидає у душу,
Злились в одну війни усі дороги,
Але я жити, жити, жити мушу!
Матусю, не збирай у ріки сльози,
Прошу тебе, рідненька, не сумуй,
Переживу усі буремні грози,
А ні, тоді без мене вже зимуй.
Я буду поруч, у твоєму серці,
Хоч спокій буде там, на небесах.
Лиха війна кружляє нас у герці…
Матусенько, голубиш мене в снах,
Несеш маленького у поле, де волошки
В житах сміються сонячному дню,
Хвилюєшся, щоб не стомив я ножки,
Цілуєш у голівоньку своїм «люблю».
Матусенько, моя кохана нене,
Комбат до бою кличе – вже пора…
Колише берест листячко зелене,
Хова вже суслика глибокая нора.
А ворог «гради» шле і шле шалені,
Ревуть над головою літаки,
Снаряди «реготять», немов скажені.
Про тебе, ненечко, усі мої думки…
Світлина з мережі Інтернет