Читателей на странице:
О серце, о серце, не можеш ти зрадить,
Бо б’єшся в народних піснях…
На скрипці колись мій прапрадід
Співав-голосив у далеких степах.
І плакала скрипка плачем України,
Що з предком моїм була там,
Де він опинився в годину руїни…
– Нікому тебе не віддам,
Моя пресвятая невільнице-ненько!
Цей стогін надривний з грудей виривавсь.
І скимлила скрипка, ридало серденько,
І плач зі струною разом обірвавсь…
Злетіла над степом та пісня надривна,
Прапрадід її грав-співав,
І серце у пісні забилось неспинно –
В край рідний її вітер волі погнав.
Світлина з мережі Інтернет