Сніг дитинства

Марина Зозуля

Читателей на странице:

Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
«Як, бабусю, Ви? Гаразд?»

Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.

Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.

«Слід цибулю закосичить.»
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.

Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.

Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.

… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.

/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»