Читателей на странице:
Горіло серце полум’яно,
Як погляд зустрічався твій.
Теліпав наче напівп’яний,
Твоєму личеньку радів.
А кров завзято цвигоніла,
Шукала виходу злиття.
Душа коханням благовіла,
Томилася ще за життя.
Крізь зоряні з небес пелена
Втручалася німа зима.
Свій розклад виклала напевно,
Емоціі цілком займа.
У променях хвалився іній,
Що відзеркалював красу.
Від холоду ледь-ледь посинів,
Пізнавши істину просту.
Як почуттів нема навзаєм,
То біль розточує серця.
Неначе зовсім не кохали,
Про людське око гонорять.
Цей зовсім невеличкий нарис
Свідомо на любов вказав.
А поруч гордість і ненависть,
Пиха, зловтіха і краса.
Закрили розуміння хмари,
Туманом мрії полягли.
У чорну ніч самим негарно,
Бо й зорі падають одні.
Верни усмішку сонця вранці,
Жадає тіло як тепла.
Улюблені, а не коханці.
В єдинім зареві була б.