Читателей на странице:
Тавричні гори в голубім тумані,
як сизокрилий птах роздмуха вшир.
Вони надію пам’яттю тримали,
що буде щастя, коли буде мир.
Гуляє вітер, бо він має волю,
так само люди прагнуть відчуття.
Добра не може бути без любові,
не те тоді стає якесь життя.
Живим росте кристалом навіть камінь,
а гірше якщо серце кам’яне.
Непрощено, Вітчизни як зрікались,
історія колись все спом’яне.
Шукай посеред гір чудову квітку,
що радість для душі знов принесе.
Ти не очікуй поміч ані звідки,
твоє не відбере ніхто усе.
Життя виборюй нині для нащадків.
Так само камінь точить і вода.
Збиває ворогів завал нещадно,
насправді сильною і є вона.
Дійди відтак до синьої вершини,
де небо не цурається меншин.
Потрібно правдою діла звершити,
а в цьому, Боже, нам допоможи!