Читателей на странице:
Зійди до мене першим снігом,
Залишся променем в очах.
Зоря твоя в мені засіла,
Через приладдя скла вивчав.
Розбиті скельця наче серце,
З уламків тих складав ім’я.
Вогонь по склі недбало черкав,
Кохати кличе знов життя.
Мов стрепенувся з тої ласки,
Коли торкнула за плече.
Ти пробудила серце, власне,
Зігріла, більше не пече.
До губ твоїх привитись хочу,
Як брунька розцвісти в тобі.
Щоб жили в мені твої очі,
Від сліпоти більш не терпи.
Цілуй у білосніжне личко,
Забудь тривогу і жалі.
Як навіжений сонце кличу,
Грудьми припавши до землі.