Читателей на странице:
Моє літечко – все у квіточках,
Спивають бджілки нектар.
Це незабутні щасливі миті.
Це Божий солодкий дар.
Вражаюча палітра різнотрав’я,
Навколо пахощі – аж забиває дух.
Веселкове усе, кольорове,
Літа кульбаб, мов лебединий, пух.
Метелик на руку тремтливо сідає.
О Боже, тут їх картата зграя!
Тріпочуть в повітрі над річкою,
Що в’ється в смарагдах стрічкою.
На водяній гладі – лілії білі,
Жовті глечики піднялись гордо.
Незабудки, як крапельки неба,
Край берега розбіглись природно.
Я чую тихі невловимі звуки.
Здається, миттю зупинився час.
Душа звільнилась від обмежень.
Бог цю красу створив для нас.
Дуже гарно! Оспівана краса, дарована Богом. Як чудово і ніжно виражена любов до рідної землі. Природа веселково радіє кожної миті, дає таке натхнення красивій жінці, щоб так лірично показати красу життя. Досить хвилюючі почуття підносять душевну радість замилуватися цими образками літа, віршами. Прекрасно, Валентино!
Дякую Вам, Леоне, за те, що відчули стан моєї душі при спогляданні такої неймовірної краси природи! Дякую за приємний коментар!