Читателей на странице:
Даруй мені хоч жменьку щастя,
І теплих днів мені продовж.
Ти на осонні стань найкраще,
Прекрасна в крапельках у дощ.
Цвістимуть веселково айстри,
Від збіжжя трунок запашний.
Як хочеться тоді упасти
З кільць яблуневої сушні.
Тривога гіркне полинова,
Але її вином підсиль.
Розтай туманом у любові,
Клубочком жеврення роси.
На тебе гляну і — зомлію,
Твоєю посмішкою сп’юсь.
Зазорену стріча надію,
Освітлює принадний бюст.
А по губах читаю радість,
Хоч сум залишився в очах.
Як вогник з рук будеш пручатись,
Поприставати ледь почав.
Хоча закохано лелієш,
Щоб пещено з обійм не йти.
Іскристі бавиш ти ще мрії,
Червону руту десь знайти.
Зависне вітерець на бровах,
Рожеву посмішку зцілуй.
У тиші тішся вечоровій,
На зорі глянувши в садку.
«Даруй мені хоч жменьку щастя,
І теплих днів мені продовж.
Ти на осонні стань найкраще,
Прекрасна в крапельках у дощ».
Как романтично! Чудесные, мелодичные строки! Замечательное стихотворение!
Мира Вам, счастья и любви!
Благодарю Вас.
Дуже мелодично, лирично, поетично. Словом, гарно)
Дуже дякую.
Кохання здатне творити дива, а закоханий поет — прекрасні оди коханню! Нехай, Леоне, і надалі кохання окрилює Вас і дає творчу наснагу!
Дякую щиро.