Читателей на странице:
Наше зріле кохання –
Ти потрібен мені.
Загорну у обійми –
Поцілую ві сні.
Ми обоє струмочки –
Біжимо в одну ріку.
Нас роки пережиті
Поєднали навіки.
У хвилинах кохання –
Наше ціле життя.
Вже зав’язаний вузол –
Спільне серцебиття.
Наші кінчики губ
Вже зустрілись давно.
Щемно-солодко, любо,
Як було у кіно.
Я й сьогодні цей присмак
Відчуваю сповна.
Як бокал найсолодшого
В світі вина.
Гріє серце любов,
Що несем крізь роки.
Ми щасливі в коханні –
В небі наші зірки.
Такі чудові почуття, такі пронизливі вірші! Кохати — так до забуття! До глибини своєЇ душі.
Дякую, Олексію! Так і має бути, бо лише тоді людина щаслива, вона відчуває і «смакує» всі барви життя.
Дуже зворушливі слова цього вірша, справді зрілого справжнього кохання!
Щиро дякую, Леоне! Справді, зворушливо тоді, коли людина несе кохання через усе життя і це почуття — взаємне.
Чудово, зворушливо, глибоко! Дякую дорога, Валентиночко! Прекрасні рядки і почуття твого віршу. Хай любов не згасає ніколи.
Дякую тобі, Світланочко, за чудові слова і побажання!