Читателей на странице:
Тремтітиме на полум’ї кора,
Зволожуючи від води пергамент.
Тепер по кожній складці стан пригадуй,
У пристрасті кохання знов згорай.
Лови за руку долі викрутас
І не відпустиш далі мимоволі.
Суцвіття хит розпущених магнолій,
До мене ти обличчям повертайсь.
У білім полиску твоя краса,
Сором’язлива наче та мімоза.
Ти мозок мій шаленством дій виносиш,
Твій образ блимає як сам на сам.
Не полишай мене самого в ніч,
Залишся опіком на мому тілі.
Цілунками глибоку рану зцілю,
Скидаючи потугу з білих пліч.
Чудовий вірш! Талановито! Гарна лірика кохання! Дякую за прекрасну поезію!
Вдячний, що відгукнулися, приємно почути від Вас, що сподобалось.
Не полишай мене самого в ніч,
Залишся опіком на мому тілі.
Цілунками глибоку рану зцілю,
Скидаючи потугу з білих пліч.
Все добре. Але «Залишся опіком на мому тілі» — це вже занадто).
Можливо, але таке відчуття, що часом пам’ять має свої ознаки. Дякую.
Прекрасні почуття як мед солодкі,
Цілющим зіллям будуть для душі.
Згорай в обіймах любої молодки,
І вірші для коханої пиши!!!
Дякую Леоне! Прекрасні вірші завжди про любов! Хай щастить!!!
Гарний поетичний відгук, дякую!