Читателей на странице:
Ти зорепадом впав в мої долоні.
І Всесвітом моїм ти став навік.
Ти став Едемським, райським садом
В тобі мій спокій десь затих.
Ти водограєм став яскравим.
Небесним сяйвом у ночі.
Скажу цій долі: Я так рада!
Від щастя я знайшла ключі!
Люблю читати твої вірші, Світланочко! Як гарно написано: “Ти зорепадом впав в мої долоні”! І в унісон твоїм поетичним рядкам – мої: Який же дивний був той зорепад –
у ньому миті щастя ми ловили.
Навік любити ти мені поклявсь –
і небеса нас поблагословили.
Ці почуття вони співзвучні,
Духмяний простір, медо збір.
Сказала ти і буде влучно.
Не треба у коханні мір.
Дякую Валентиночко!