Конкурс "Всемирный день поэзии"
Читателей на странице:
Бог дає людям таланти,
Таланти, для того,
Щоб вони могли нести
красу в цей світ не тільки
через поезію, але й через
прозу, картини, мистецтво ….
А вони просто нехтують цим,
Бо їм лінь, бо вони не хочуть,
Бо їм важко встати і зробити
хоча б зусилля, змінити цей світ,
на краще…
Ми часто нарікаємо на те, що нас
щось не влаштовує: політика, економіка…
А самі навіть не хочемо відірватися від дивана,
Ми сидимо приклеїними на скотч чи клей ПВА…
Ми сидимо командними диванними генералами…
Але якщо не ми то хто?
Нам виявляється важко!
А чи знаємо ми: » Що таке важко?» маючи
дві здорові руки і дві здорові ноги, пересуваючись
вільно по траві чи дорозі?
Ні! Ми не знаємо! «Чому?»
Та тому, що прикутому до ліжка чи інвалідного візка,
Божий дар це не тільки спасіння від самотності,
але й можливість зв’язку з Всесвітом,
Всесвітом, який його соромиться та вважає ізгоєм,
Всесвітом, який робить вигляд, що його не існує….
А диванні генерали не можуть вирішити,
кому довірити улюблену ковдру…
Безглуздя…
Багато хто своїми талантами міг врятувати багатьох!
Але не зробив цього… Бо… Йому …. Важко! Не хочеться…
«Моя хата з краю, я нічого не знаю!»
Так буде завжди… Допоки ми не будемо діяти!
Коли ми перестанемо пекладати на когось те,
що варто зробити самим…
Якщо не ми, то хто?
© Наталка Яковлева
© Конкурс "Всемирный день поэзии"
Очень правильные слова. Можно подписаться под каждым. Вот если бы еще и зарифмовать эти мысли (ну или хотя бы верлибром -«белым стихом» изложить), было бы великолепно!
Згідна з вами, Наталя! В кожному слові правда!