Назарій Очеретович. І кожного разу…

Конкурс "Всемирный день поэзии"

Читателей на странице:

І кожного разу, прокидаючись, вона йому говорила,
говорила про чоловіків, з якими жила і ходила, 
кохалася з ними, але це все було не за волею її,
якщо ти щось відчуваєш до неї, то вбий усіх її ворогів,
усіх тих, кого та вважала найкращими та живими,
хто торкався губ тонких та її чутливої шкіри,
хто молився на неї, немов на ікону святої,
все, що вона тобі говорила — правда, тільки тримайся її, і хай буде живою.
 
Стережи її вірші, читай їх, коли вона лягає спати вночі,
читай їх до ранку, роблячи усі тобі потрібні справи,
рухай час так, як тільки захочеш,
але не закохуйся так, як тільки людина може закохатися в мальву:
поливати її, говорити, що вона прекрасна,
прокидатися вранці, забувати про роботу та власність.
Володій нею, але не дай їй втекти геть,
скажи їй те, що хотів, і хай вас розлучить тільки смерть.
 
І кожного разу, коли вона буде прокидатися і говорити,
говорити про чоловіків, яких та зовсім не любила,
зупини її, не дай договорити.
Поцілуй, і тоді ви будете квити. 
Даруй їй квіти, читай власні класні вірші,
спостерігай за тим, що вона робить, коли йде униз на двір.
Кохай ту дівчину, яка переможе будь-яке зло та дещо, набагато гірше.
І вір у це все. Вір!

© Назарій Очеретович