Читателей на странице:
Звучить сумна мелодія осіннього дощу.
На склі віконнім візерунки він малює.
Вже землю промочило до схочу.
А між деревами все вітер злий лютує.
Нещадно листя він з дерев зриває.
Кружляє у повітрі і кида на асфальт.
Чомусь у мене серце завмерає
І на душі моїй якась печаль…
Гаряча кава,чорний шоколад… і тепла шаль
Танцює полум’я грайливеє від свічки.
Рядки невмілих віршів знімають із душі печаль
І відправляють її десь згорати там у вічність.
Важкі осінні хмари кольору свинцю
Вже опустились майже на дерева,
А дощ все лл’є та лл’є, нема йому кінця.
Хоч і давно його уже не треба.
20.11.2017р.