Читателей на странице:
Своїх я пам’ятаю вчителів,
Хоч вже сама давно учитель.
Серед буденних сірих днів,
Завіщано нам долею навчити.
Вшановуючи пам’ять ту святу,
Бо в тому неймовірна людства сила.
Нести пізнань красу і висоту,
Яку професія учителя відкрила.
Ми всі навчаємось, усі вчимось.
І все це викладач, або учитель.
Нести знання, тож долею далось,
Йому призначено усіх навчити.
І серед ночі, коли инші сплять,
Готується, щоб новим здивувати.
Учителю богато треба знать,
В собі весь час призначено зростати.
Бо завтра понесе він у світи,
Ті зібрані знання уже сторічні.
І вкотре усвідомим я і ти.
Що завтра, треба сіяти те Вічне.
Світланочко, дуже трепетний ваш вірш! Дякую вам!