Читателей на странице:
Поезіє, омий мою ти душу,
І рани ті роз’ятрені омий!
Пробач, що я потурбувала – мушу!
З тобою – добре, боляче – з людьми.
Сховай мене, розраднице, скоріше,
Зроби мене прозорою, мов скло.
О, як я хочу спокою і тиші!
Візьми цю кригу, подаруй тепло.
Ні-ні, повір, людей я не зрікаюсь –
Допоможу їм тамувати біль,
Примножити їх радість намагаюсь,
Терплю, коли на рани трусять сіль.
І забувають, що і я – людина,
Та серце розривають на шматки!
Поезіє, до тебе знову лину!
Не лину… просто сунусь навпрошки…
Таке все сіре… і сама я сіра,
А барви? Розміняла… роздала…
Чого я хочу? Спокою та миру!
Дещицю щастя, пригорщу тепла.
Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас.
ID Премиум-автора: PA7537327
[ratings]
Мне очень нравятся Ваши стихи, Оксана! Спасибо!
Большое спасибо, Ольга.
Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас.
?????? Як сказано!
Дякую! 🙂
Спасибо, чудесно
Спасибо большое. 🙂
Чудово!Дякую!
Дякую! Обов*язково познайомлюся із Вашою творчістю!
Сподобалось!
Дуже рада. 🙂
Marina-Maria
Cупер! Дуже і дуже красиво, поширю до своєї поетичної групи «Жива Душа»
Дуже дякую!
Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас.
Дуже гарно, але щость таке дуже сумне)
Дякую. 🙂
Ну то просто був такий настрій. 🙂
Оксаночка, пройде печаль і смуток, загляне сонце в душу, заблищить,
Поезія-Сестра, як пишна рута, дарує радості щасливу мить.
Вона лікує і дає спокій, тож їй довір свої всі почуття,
Прийми життя, ті нелегкі уроки, пробач образи, аж до каяття.
Чудовий вірш! Мені дуже сподобався. Ресрект автору!
Дуже дякую! 🙂