Читателей на странице:
Найсправжніше кохання – найвірніше,
Де обидвоє, як єдине ціле.
Він пише їй такі ліричні вірші,
Цілує, випліковує і тішить.
Вона за ним, мов у фортечних мурах,
Неначе ходить гойна та принцеса.
Світлина з порцеляни, світ гламурний.
Ви не про тих, найкраще – у процесі.
Коли життя цінується відтоді,
Розхвилювання, ніжність і турботи.
Миліший голос за пісень мелодій,
Від праці стомлений коли й приходить.
Вони бувають часом і сварливі,
Такі стосунки правильної вдачі,
Бо завше швидко миряться щасливі,
Долати легко днини їм найважчі.
І не потрібне жінці якесь свято,
Щоб дарувати тільки гарні квіти.
Не на словах лиш пристрасно кохати,
Її одну між тисячі хотіти…