Читателей на странице:
Відрядження закінчується. Осінь.
Валізи пакувати прийшов час.
Невдовзі морозець, зима на носі.
Але втішає, щоб ти не скучав.
Заміни важко віднайти для ролі.
Зіграти треба, бо дається шанс.
На повну викластись, тебе хоч тролять,
Переживання в кулаки зіжав.
Були закохані в осінню пору,
Як листя компліменти роздали.
Ще енергійні, хоч куди, нівроку,
Від частувань вгиналися столи.
Життя неначе книга – зачитались.
Перегортаємо ми сторінки.
Шукаємо навдивовижу щастя,
Якщо не поруч, то на стороні…
А холод віє, просто порожнеча,
Від зіпсуття змарніли крадькома.
Там наша доля навздогін женеться,
Настирливо припавши до керма.
Тебе дзвінок розбудить ненароком,
Ядуха як замлоїть лиш жаги.
Часопису повтори рок за роком,
Несхаменуча пристрасть, ледь живі.
Натхнення щось незвичне нам створити,
Розрахуватись, мати про запас.
Крокує на вокзал вже сеньйорита,
Від випадковості не вбереглась.
Поєднані єдиною стезею,
Що обіймає душі голіруч.
Ще раз життя, мов іній з віть, труснемо.
Ти хоч кохання шепотом озвуч.