Читателей на странице:
Сипле осінь щедро пелюстками
Щастя оповите у душі.
Обіймає серце там ласкаво,
Не просочаться туди дощі.
Тільки роси ніжно відзеркалять
Радість пересічну далебі.
Перейти в житті через провалля
Допоміг Господь не раз тобі.
Говоритиме тоді каміння,
Коли совість у людей мовчить.
Щирість усмішкою випромінить
Прагнення невимушена мить.
Сльози падають немов з пелюстки,
Стукіт в серці відчуває біль.
Хто тебе на старості полюбить,
Де луною відчай звідусіль?
Там, за видноколом гучно голос
Кличе у простори за блакить.
Світло робиться в душі від чогось,
Як з осоння все переболить.
Вірмо у добро лиш достеменно,
Нас ніколи не залишить Бог.
Покриває тло закутків небо,
Темінь всю висвітлює любов.