Читателей на странице:
На небосхилі сіло сонце,
У сірих хмарах плаче дощ.
Хвоїнки сохнуть теж соснові,
На вічність дивляться між рощ.
Із кожним днем марніє осінь,
Скучає, плаче за теплом.
Десь у душі вже ледь морозить,
Вітрами з ночі загуло.
Не відпускає серце думка,
Що швидкоплинний рух життя.
Не треба гніватись і дутись,
Любов безмежна все ж, затям!
Природа схильна до оновлень,
А ми, прощаючи, тому
Спроможні ладити любов’ю,
Уроки брати на дому.
Хоч роки видались осінні,
За листям ввись полетимо.
Сумління лиш зерно посіє
Озиминою на любов.
Господні дні благословенні,
Для щастя завше майбуття.
Ми дітьми Божими назвемось.
Для свят, а не на суд майдан.
Живімо чесно, у надії,
Що завтра мир осягнемо.
Пречиста Матінка Марія
З покори вилиє любов!