Читателей на странице:
До божевілля як тебе люблю!
Шляхетна, файна і напрочуд мила.
На уповання, заздрість не на злу,
Мене займає жадібна несила.
Віддатись у полон мрійливий бунт,
Пишаюсь так тобою кожні миті.
Тоді б тобі до скону вірним був,
Щоб вічно на руках тебе носити.
Але то марення, одна мана.
На жаль, для мене майже неосяжна.
Тріпоче серце ніби пес ланцюг.
Роки безжалісно минають в даль,
Нові дороги асфальтують стяжки.
Однак тебе безмежно, все ж, люблю!

