Читателей на странице:
Після дощу запахло як грибами,
Осінній зустрічає щиро ліс.
Ще до світанку виїзд на рибалку,
Коли через рогози ледь проліз.
Краса природи зачарує очі,
Та мальовнича вичурність довкіл.
Мале звірятко казкою дзіркоче,
А дятел деренчання вже завів.
Поволі опадає жовте листя,
Оголює стрункі дерева в ніч.
Як щойно зірки перший промінь блисне,
Крізь просіку вітрець дме впересіч.
За краєвиди простір миловидний,
Тумани сині простяглись до гір.
Візьметься сонно павутину вити
Ще літо бабине латанням дір.
Цирує вздовж і в поперек нитками.
У квітах причаївся тихо джміль.
Метелики веселі позникали,
Старий на гілці гайвір затужив.
Свої принади має пізня осінь,
Здається віє сумом ген, на жаль.
Насправді дух натхненням нам підносить,
У відзеркаллі росяний кришталь.