Читателей на странице:
Життя проходить дуже просто:
Спочатку з’явиться весна,
А потім літо, далі осінь,
Округлить явища зима.
Але найбільші давить сльози
Осіння дощова пора.
На почуття багата осінь,
Як прагне щирого котра.
Мов розпускає жінка коси,
Розчісує їх гребінцем.
Наводить тіні гарна осінь,
Волосся гладить вітерцем.
Вона чогось найдужче хоче,
Ласкаво дивиться коли.
Коханий зір, сміються очі,
Що серце світлом запали.
Найближча подруга – ця осінь,
Немов знайома з літ дівчам.
І не змінилась вона зовсім,
Як через роки зустрічав.
Бо зачіску ту саму носить,
Ходою в маренні зірок.
Милується у квітах осінь,
Світанок щойно лиш зійшов.