Читателей на странице:
Народжується зоряний світанок,
Безсонна ніч у затінок зайде.
А пуп’янок з росою розквітає
Як світло розсівається ясне.
За сонечком жалкує осінь,
Обіймів обмаль і його тепла.
Дрібненькі дощики йдуть поспіль,
Життя печаль сльозою потекла.
Розгнівано зриває листя вітер,
У далеч тими мандрами несе.
З-за хмари промінець лиш щойно вийде,
То осінь ладна згодитись на все.
Після дощу гарнішають ще квіти,
Хоч гне додолу стебла вітерець.
Примушує тим серце защеміти,
Як сипле пелюстками нанівець.
Приходить осінь разом із тобою,
Розхвилювання на твоїх очах.
Ти дивишся на світ довкіл з любов’ю,
Без тебе існування сенс втрачав.
На серці образок собою витни,
Щоб осінь не забрала в давнину.
Залишся мрією, дівча мов спритне,
У кольорових снах наздожену.