Читателей на странице:
Сумні приходять як хвилини,
То гірко робиться в душі.
Та Бога треба, все ж, хвалити.
Серця в покорі сокруши!
Відходять раптом наші рідні
У вічність до небес батьки.
Течуть, мов швидкоплинні ріки,
І наші роки будь-коли.
Колись зустрінемось у небі,
Якщо заробимо добра.
Привітно й радісно гукнемо:
— Матусю, тату! Вже пора.
Не сивий ще занадто батько
Та ненька бавить немовлят.
Багато треба розказати,
А діточки нехай посплять.
Їх було рік за роком троє,
Пішли вони до янголят.
Цей світ недоброго накоїв,
Про це ялинки гомонять.
В яскравім світлі хрест розквітлий,
Що над могилою проріс.
Обійми, рук немов, розкинув,
Широко; перепросить всіх.
Нехай з батьківської суботи
Господні линуть молитви.
Утішать серце, не скорботні.
Благословенні всі були б!