Читателей на странице:
Закохався я у осінь ненароком,
Тільки де тебе ще носить доки, поки???
Я милуюсь не довічною красою,
Бо миттєва зустріч ввічлива святою.
Із захопленням дивлюсь собі довкола:
Там гірські масиви, височини, доли.
Мов улюблена моєму серцю ходить —
То красуня незрівнянна, мила осінь!
На побачення закохано ведуся,
Ніби вперше, марю, де моя милуся?
Чарівна, гарнюня, ніжна і вродлива.
Я до неї лину, як до світу дива.