Читателей на странице:
Де осінь стопами ступила,
Там жовтого цвіту сліди.
Вощені метелика крила
Здійнятися хочуть, не йти.
Лягають тумани на землю,
Упритул цілує трава.
І покотом росами стелять,
Мов зоряні стали, ти ба!
Підборів доноситься цокіт,
Самотньої жінки хода.
А може за нею хтось сохне,
Не знає того і сама…
Пожовкли від холоду квіти,
Безсонної ночі печаль.
Не пізно кохання кортіти,
Солодкого меду бажай!
Пергою покрите обніжжя,
Пахучого прояв пилку.
Торкнутися хочеться ніжно,
Зайняти пелюстку палку.
Ласкавої усмішки човник
Гойдає на хвилях красу.
Одягнена, ніч мов, у чорне,
Самітно, однак, не сумуй.
Ще сонечка теплого промінь
Обійме твій лагідно стан.
Чарівну вподобає й добру,
Бо тихо зненацька застав.
Навшпиньки ціловані щоки,
Червоного яблука смак.
Щасливими бути на щодень,
Залишимось ми сам на сам.