littercon
Читателей на странице:
В платье цвета букета роз
В платье цвета букета роз,
Где утро с небом обнялось,
В нежной улыбке рука в руке,
Как два луча в одном витке.
Дорога стелется в цветах,
И роз дыханье — в небесах,
Касаясь к истинным мечтам,
Как будто мир послушен снам.
Она — как солнечный рассвет,
Ведь рядом жизненный ответ,
Два сердца в ритме — тише грёз,
В платье цвета букета роз.
И в каждом взгляде — Божий знак,
В цветении роз и летних благ,
И счастье льётся через край,
Творя вдвоём душевный рай…
Дорогие творческие друзья! Продолжаем творческую платформу : Живопись души в стихах , это творение поэтических нот , вдохновлённое живописью.
Приглашаем принять участие в Первом осеннем туре конкурса с 28 сентября по 29 октября 2025 г : В платье цвета букета роз, вдохновением которого явилась данное изображение.
Будем признательны за Ваши стихи, прозу, которые будут отражать вдохновение от увиденного на изображении. По итогам каждого тура определяются победители и по окончанию творческой платформы, будут определены лауреаты данного цикла конкурсов.
Творите, созерцайте и пусть в Вашей душе звучит гармония живописи и поэзии! Пусть кисть вдохновения рождает перо поэтической души!
С творческим созвучием
© littercon
В платье цвета букета роз
Мама с дочкой вышли в дорогу,
И взирал на них с неба Христос,
Были обе приятны Богу!
Их тропинка в гости вела
К их любимой маме и бабушке,
Отложили они все дела,
Ждали их пирожки и оладушки,
Что старушка пекла для родных,
Ей в подарок несли букет,
И улыбка на лицах у них,
Бог шлёт добрым людям привет,
Помогая в делах насущных,
Божья помощь нам всем нужна,
А от Веры светлее души,
И судьба тех всегда хороша,
Кто на доброе дело нацелен,
И послушен воле Господа,
Бог воздаст нам Веры по мере,
Божья помощь дороже золота!
Замечательный конкурс!
Милая Каролин, большое спасибо за прекрасную поэзию! Ваши стихи великолепны!
Всем желаю новых творческих идей и вдохновения!
Благодарю,дорогая Людмила за душевную созвучность!Вам добра и вдохновения!
То дуже гарно! Ніжно, пестливо, навдивовижу!!!
Дякую,Leon! Вам творчого натхнення !
Замечательно, Каролин! Трогательно, образно, поэтично, крсиво и жизненно!
Благодарю, Алексей!Всегда рады Вашему творчеству. Вдохновения и любви!
Даруйте, мій вільний переклад Каролін Одас.
Будь ласка, не судіть суворо…
У сукні барви в’язки із троянд,
Там, де світанок небо обійняв,
У ніжній усмішці рука в руці,
Як у однім клубку два промінці.
У ніжних квітах простелився шлях,
І дихання троянд — у небесах,
Торкається до мрій, мов сам на сам,
Як ніби світ покірний нашим снам.
Вона — як сонячний світанок,
Бо поруч відповідь життя нам,
Два серця в ритмі — тихше марень,
У сукні в’язки із троянд за барву.
І в кожнім погляді — Господній знак
У розквіті троянд і літніх благ,
І наше щастя ллється через край,
Створив удвох для нас душевний рай…
Гарно!Щиро дякую за творчу співзвучність,Leon
Закохався я у осінь ненароком,
Тільки де тебе ще носить доки, поки???
Я милуюсь не довічною красою,
Бо миттєва зустріч ввічлива святою.
Із захопленням дивлюсь собі довкола:
Там гірські масиви, височини, доли.
Мов улюблена моєму серцю ходить —
То красуня незрівнянна, мила осінь!
На побачення закохано ведуся,
Ніби вперше, марю, де моя милуся?
Чарівна, гарнюня, ніжна і вродлива.
Я до неї лину, як до світу дива.
Платье цвета из букета роз
Есть в мире платье — цвет букета роз.
Такой не знаете? Неужто не встречали?
Отбросьте в сторону обиды и печали.
Цвет счастья в тёплый день или в мороз
Всегда к лицу для женщин всей Земли.
Пусть будет путь любви наш бесконечным,
А мир вокруг безбрежным, славным, вечным,
Чтоб счастье все на свете обрели.
Танцует осень в платье цвета роз.
Ещё тепло. Текут лучей потоки.
У солнца есть всегда свои истоки.
Шар золотой нам дарит чудо грёз.
Пусть будет так, как повелел Господь.
Его благодарим с душой открытой,
Усердной, продолжительной молитвой.
Ведь ты и я, и мы — сегодня гость.
Дорога средь цветов рука в руке
И шаг за шагом. Аромат витает.
А платье цвета из букета роз вещает
Пройти свой путь с любовью налегке.
01.10.2025
Дерев густішання крислате,
Деінде просіки до хмар.
Натхнення чисте — покохати,
Нас кличе у природній храм.
Там листя жовтого розбіжність,
А квіти в розмаїтті барв.
Торкаєшся кохання ніжно,
За руку наречену брав.
Неначе марево ласкаве,
Що перебралось у їх сни.
Солоні роси полизали,
Достоту бавлення засси.
Гойдає віти теплий легіт
І сонечка ллє промінець.
Блакить розчинена у небі,
Кохання сон не промине.
Попід ногами листя осип,
Ховаються доріжки в нім.
Чарує мило файна осінь,
За руки взявшись, побіжім!
ДЕНЬ ІЗ МРІЙ
(рондель)
Без болю сон…Він без розлуки,
Тут разом, доню, ти і я,
У сукнях, кольору троянд,
Йдемо, тримаючись за руки.
Ти, люба, мрій… В такт — серця стукіт,
Не гасне сонячне ніяк.
Без болю сон… Він без розлуки,
Тут разом, доню, ти і я.
Зустрінуть українські луки,
Тебе, кровиночко моя.
А не дзвонитимеш: «Ти як?!»
Із телефону, з ноутбука…
Без болю сон. Він — без розлуки.
(Вірш для донечки, яка у прихистку від війни за кордоном)
Життя проходить дуже просто:
Спочатку з’явиться весна,
А потім літо, далі осінь,
Округлить явища зима.
Але найбільші давить сльози
Осіння дощова пора.
На почуття багата осінь,
Як прагне щирого котра.
Мов розпускає жінка коси,
Розчісує їх гребінцем.
Наводить тіні гарна осінь,
Волосся гладить вітерцем.
Вона чогось найдужче хоче,
Ласкаво дивиться коли.
Коханий зір, сміються очі,
Що серце світлом запали.
Найближча подруга – ця осінь,
Немов знайома з літ дівчам.
І не змінилась вона зовсім,
Як через роки зустрічав.
Бо зачіску ту саму носить,
Ходою в маренні зірок.
Милується у квітах осінь,
Світанок щойно лиш зійшов.
Ще за старих часів троянців,
Коли втручалися боги,
Була царівною Троянда,
Зрівнятись з нею не могли.
І у красі, і в мудрім слові
Вона велична з тих часів.
Символізує знак любові,
Що справжнім лицарям щастить.
Червоні барви у коханні,
А білі – для побачень шанс.
Вогнями пристрасть колихає,
Стають щасливі в добрий час.
Але не дармо колюхата,
Бо підступу нема для зла.
Наважилися покохати?
То гострим вістрям вас спасла.
Якщо хто вірний обопільно,
То клятву скріплює їм кров.
Солодка смерть в її обіймах,
Серця розважує любов.
У діленні удачі й горя
Єдині в рівних почуттях.
Слова і сльози біль загоять,
Без програшів розрахувать.
Немов розсипані перлини
На пелюстках троянд — роса.
За духмянінням ніч полине,
Кохання звістку вознесла.
Полум’янілого багаття
Став візерунок тих квіток,
Щоб палко за життя кохати,
Себе не пощадив і то…
Неначе те цнотливе лоно,
Дитячий подарує світ.
Від лиха й зазіхань заслонить,
Дасть ніжний сонечка їм сміх.
Серед багатства різних квітів
Троянда має більший вплив.
Себе даруйте, полюбіте!
Хто не кохав – немов не жив.
Неначе пуп’янки ті ніжні
Духмяно пахнуть з квітника.
Все того не бракує жінці,
Хай лиш нічого не спітка.
Красою милі янголиці,
Кохання варті не з казок.
Їм врода незрівнянна личить,
Бо не важливий років строк.
Порадувати чимсь на щодень,
Усмішка ощасливить їх.
Пахучі та рум’яні щоки,
Рожеві губки до обійм.
У зоряних цілунках ночі,
Світанки разом стрінуть як.
Нехай сміються тоді очі,
Щасливі наяву і в снах.
Довіра в єдності тримає,
Якщо стосунки гарні в них.
Тоді розділене кохання,
Коли доглянутий квітник.