Читателей на странице:
Їде осінь на коні до праці,
Коси вітер розвіває їй.
Якби хутко вже вінка добратись.
Рук не покладати не жалій.
Сонце недалечко на місточку,
Вітерець несеться навмання.
За завзятість панночку наврочать.
Нумо, привітатись не минай!
Трави в’ються, стеляться шовкові,
Сливи соковиті налились.
На побаченні стій на місткові,
Не дивись сором’язливо вниз.
Стиглі яблука червонобокі,
Щоки загорілись, мов зірки.
Хай від щастя очі з сліз намокнуть!
Вузол гордіїв вщент розірви.
Час підгонить вертко до останку,
Поцілунки найсолодші в ціль.
Не люблю сам росяні світанки
Зустрічати туманом суціль.
Коник на диби став вороненький,
Пара з ніздрів, як ниток клубок.
Білі хмари в голубому небі,
Голубами носиться любов.
На містку вітрець бере ласкаво,
Обіймає, тішить, гомонить.
І нікуди він не відпускає,
Щоб продовжити щасливу мить.