Читателей на странице:
Життя – це миті у безмежжя,
Таємні долі в них ключі.
Чуття хвилює і бентежить
Ще спозаранку і вночі.
Цупку не роз’єднати ланку
Добра, кохання і турбот.
Стосунки рвуться дуже ламко,
Їх берегти потрібно от.
Ніщо нам рідних не замінить,
Коли душа прив’яже нить.
Стають, мов призабуті тіні,
Ріка у бистрині журчить.
Неначе тиші відгоміння,
Що з мушлі часу все бринить.
Любов знаходить неодмінно
Там кінці сплутані колись.
У зачарованому колі
Немов знаходимося ми.
Кохати намагання кволі,
Щоб відновити в душах мир.
Та маємо останню спробу,
Доцільний, невід’ємний шанс
Повстати із падіння знову,
Знайти загублене, на жаль.
Втрачаємо заради когось,
Кохаємо міцніш тому.
Літа ступили навіть в осінь,
Та міну не дамо сумну.