Читателей на странице:
Минає літо, незабаром
Ось-ось і осінь настає.
Заб’є дванадцяту дзиґарок,
Візьметься вітер за своє.
Осипле листя пожовтіле,
Холодного приллє дощу.
За ліньки схоче пожурити,
Якщо смачним не пригощу.
А гарні уродили груші,
Солодкі, спілі та пахучі.
Їх соковитість сон порушить,
Осиним роєм надокучить.
Обвиє ноги гарбузиння,
Що не завадить зашпорхнутись.
Роса вже листя не розкриє,
Дедалі робиться похмуро.
Запрошує покуштувати
Плодів нектарних рясно слива.
Вся обважніла і ошатна,
Не молода вже, посивіла.
Та надить почуттями з юнню,
Хоч літепло поморосіло.
Поважність щедро переплюне
Всіх гонорових і роздітих.
Ще буде сонячно надворі,
Купчасті квітнуть чорнобривці.
Миліше жити у любові,
Коли усміхнена наснишся.