Читателей на странице:
Пенится волна в оранжевом закате,
В чудной параллели между чайками,
Храня безукоризненность во взгляде,
Перекликаясь с ветром стайками….
В раздумьях и пребывании в моменте,
Любуясь красотой облачных вуалий,
В творении романтической легенды,
Душевные аккорды так нежно зазвучали.
В тёплых объятиях морского горизонта,
В полном доверии подаренной судьбы,
Размыв однажды прошлый контур…
В дуете с морем,отдаляясь от толпы…
Не уставая наслаждаться морем,
Храню секрет волшебного прибоя,
Бросая фразу в сакральном разговоре,
Душой любви и безмятежного покоя…
Дорогая Каролин, потрясающие стихи! В них песни ветра и музыка моря! Как красиво!
«Не уставая наслаждаться морем,
Храню секрет волшебного прибоя…»
Восхитительные строки! Большое спасибо за прекрасную поэзию!
Мира Вам, здоровья, любви, добра и неиссякаемого вдохновения!
«Душевные аккорды так нежно зазвучали…»
Само собою вже маємо захопливе пояснення до чудової поезії Каролін Одас. Душевне звучання ніжності і краси. Десь у глибинах душі, як в океані, приховані перлини.
Рясного Божого благословення на щодень, мила Каролін!
Розлита ніч у зоряному небі,
Час між собою відстанню мина.
Краси чудове висвітлення в неї,
Бо й ясні зорі мають імена.
Купає в осередку океану
Відкрите море у просторочас.
Займи у ніжності свою кохану,
Нехай на струнах почуття бриньчать!
Палітра схожа на пістряву галич,
У відблисках проміння і очей.
Побачимося зáтемно віч-нá-віч,
Як пóзад наша тінь у тло втече.
Зіллємось ми у коловерті пізній,
Затяті друзі не розлий вода.
Запалює кохання, ззовні пристрасть,
Щасливі миті знову поверта.
У зачарованому колі душі,
Їх зводить через річку забуття.
Серця жадібливі в обіймах душить
Не визначене долею життя.
Але на противагу воля вчасно,
Неначе птах, що випурхнув у вись,
Приносить на світанку спільне щастя,
Про яке мріяли ми вдвох колись.