Читателей на странице:
Летіли над водою чайки,
Ячали лунко поміж вир.
Проміння сонця зустрічали,
На скелях, у підніжжя вирв.
Їм усміхалось синє море
На хвилях несучи дари.
Дістати з неба б їм щозмоги
Сузір’я сяючі згори.
А небо вкрите все зірками
Провадить у життя шляхи.
Один до одного звикали,
Бо зорі шелестіли їм.
За далеч тягнуться дороги,
Туманом вкриті шпилі гір.
Наставить місяць свої роги,
Як надвечір’я спинить гін.
Проникни серцем і душею
В куточки Всесвіту з думок,
Адже стосунки не дешеві,
Любов – немов тепла димок.