Читателей на странице:
У нічку зорі падають в кишені.
Злодії ми в чиїмось мов садку.
Тоді такі з тобою навіжені.
Давай за зад тебе я підсаджу!
За яблуками в палісад охочі,
Паліють червонястими боки.
Не попадати заздрим лиш на очі,
Коханням божеволіють боги.
Шматочок ніби тихо відкусили
Тих райських яблучок в саду.
Ковтати намагаємось щосили,
Якщо стає, позад зайду.
Обмацуєш мої кишені знову,
Чи не залишилось ясних зірок.
У січенні знаходиш золотому
Потікший сік – анумо ще разок!
У тім купаємося зорепаді,
Поцупив гарних яблук в дві руці.
Як бджоли у меду ми залипали,
Цілунками об’їлися суціль.
Ми прокрадаємось туди щоночі,
Жене невігласів якась мана.
Про сад едемський ти мені торочиш.
Можливість повернутись не минай!