Являло радість срібне небо

Leon Clerk

Читателей на странице:


Являло радість срібне небо,
Світанок не барився, сплив.
Одна коханіша у мене,
Як промiнь у туманах мли.
Зозуля вранці нам кувала,
Коли були ми ще ві сні.
Солодкого назич кохання
В обіймах вічної весни.
А сонечко загляне сонно
З тобою в наш мрійливий світ.
Постати нагими не сором,
Як день чудовий заяснів.
За всі скарби світів дорожча,
До пристрастей деінде нехт.
Освіжить плин росою дощик,
Глузливо самолюбство мре.
Всміхнулося сяйливо сонце,
Так мило стало на душі.
Невже, лишень, сподавна сон це?
Життя не наполохай чи ж.
Ми не могли десь не зустрітись,
Бо доля, наче часу мить,
Позаздрять щастю хай сусіди,
Забудуть звичку обсудить.
Веселі пропливають хмарки,
Натхнення нам дарує Бог.
Щоб вірно в світі всі кохали,
Найщасливіше бо обом.

© Leon Clerk


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments