Читателей на странице:
Ажурні сутінки стосунків
Бувають деколи крихкі.
Велика хмарність небом суне,
Гамселять почуття коли.
Ґемзять капризно з недовілля,
Де непорядність, недовіра.
Еротика за порчу й блуд.
Єство, мов кріпосний невільник,
Життя зникає творча суть.
Заграва маячить багряна,
Инакше видимість співстав.
Індиго серце гнівом ранить,
Їдучим димом без підстав.
Й одного разу вистачає,
Кохання зазнає невдач.
Либонь іде той біль з одчаю,
Моя душа, тепер не плач!
Нагряне чорна заздрість ночі,
Очей ревнива каламуть.
Паліти ягодами хоче,
Руками жадобливо рвуть.
Святий стає вже “драний Йосип”,
Тріпочуть нерви кісьми лярв.
Удосвіта стає вже досить,
Фривольно з фіфою як зляг.
Химерні наслідки спокуси:
Цілунки чи солодкий гріх?
Чому ні грама їм не спустять,
Шпуля блакитноокий грім.
Щоразу червоніє сонце,
Ось вигляне хтось у віконце.
Юначий рожевіє сором,
Якщо ті чвари лиш не створять.