«Квітучі гілки мигдаля» (Ван Гог)

Leon Clerk

Читателей на странице:


Шедевральний живопис полотен
Якщо вразить твої почуття,
То ти більше не будеш холодна,
Неофіту — якась розмазня.
Не позаздриш мазкові Ван Гога,
Якісь соняхи чи мигдалі.
Від захоплення вихлюп вологи
Здивував з нетерпіння Далі.
Зворушились мигдалини давко,
Рученятами гілки цвітуть.
Через голови вирвалась в дамки,
Обіграла зашкалену ртуть.
Лиш за крок до своєї вже мрії
Пригорнути пахучий той цвіт.
Від кохання аж серце жевріє,
Та картина не просто папір.
Коли хист твій задерев’яніє,
Не виводь тоді пензля на тло.
Хай палітрою хваляться мрії,
Мене радує твоє тепло.
Збери фарби розлиті олійні
Тільки дотиком вітряних злив.
Гарні обриси тонкощів ліній,
На губах мою пристрасть там збив.
Ти листком ніби фіги прикрилась,
За малюнком розкішних окрас.
Хмарки білі на янгольських крилах
Тобі плещуть за ніжність якраз.

© Leon Clerk


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments