Читателей на странице:
Сором’язливі ці мімози,
прегарні і чудові квіти.
Кохання мозок весь виносить,
жадоба милощів кортіти.
Яке бо їхало в супровід,
таке надибало до пари.
Не будьмо надто вже суворі,
за щось когось чи покохали?
Пориви налетять зненацька,
хвилюють, до бентег чіпають.
А кольорових мрій багацько,
навдивовижу нам цікавих.
Неначе легка одяганка
від заздрісного стрима ока.
Не перевершить втіх коханка,
коли білизна не намокла.
Привабливі, як пелюстками,
голівки квітів цих барвистих.
Так прагнемо, щоб покохали,
у невагомості б зависли.
Проймають пахощі у ніздрі,
і головокружінням бавлять.
На дотики гамують ніжні,
якщо взять в’язку в вазі в спальню.
До тонкощів прикраси й декор,
ще вишуканіші собою.
Шукає щастя інде дехто,
істотно нехтує любов’ю.
Питомі квіти до насичень,
не варто пуп’янки стинати.
У серці добре тих носити,
і котрих все життя кохати.