Читателей на странице:
Немов розсипане намисто,
Поет слова в рядки збирає,
А Муза, наче ненавмисно,
Писати вірші надихає.
Вплітає в строфи він віночком
Усе, що душу зачепило,
У серці дзенькнуло дзвіночком,
Дало наснагу, ніби крила.
Немов у рамку, вдалі рими
Поет ретельно укладає,
Щоб радо поділитись ними,
А щось в шухляду заховає…
Ось так народжуються вірші,
Котрих усі завжди чекають,
Тож хай і Муза, і Всевишній
На них поета надихають.
Любов Кочкіна