Читателей на странице:

На водной глади улыбается рассвет,
Как эхо магического сновидения,
Здесь каждый миг — вселенной свет,
Где вечность шепчет без сомнений.
В небесной арке, захватывая и любя,
Нежно звучат симфония покоя,
И чудесами извивается тропа,
Где помыслы, покажутся рекою.
И созерцая между снов скользя,
Бросая взгляд к далёкой дали,
Оригинальностью играют небеса,
Надеждой заменяя тайные печали.
Francés
Sur l’onde claire sourit l’aurore
Sur l’onde claire sourit l’aurore,
Reflet magique d’un rêve doré,
Chaque instant brille, un éclat qui adore,
L’éternité murmure un chant sacré.
Sous l’arche céleste, en douce harmonie,
La paix s’élève, légère et profonde,
Un chemin de merveilles, tel une symphonie,
Transforme les pensées en fleuve qui gronde.
Flottant entre songes, glissant sans fin,
Loin vers l’horizon, le regard s’élance,
Le ciel créatif tisse un divin écrin,
Et change les peines en espoir qui danse.
English
Upon the waves, the dawn takes flight
Upon the waves, the dawn takes flight,
A golden echo of the dreamer’s night,
Each fleeting moment, a radiant lore,
Where whispers of time say “forevermore.”
Beneath heaven’s arch, serene and wide,
Peace hums softly, like a rising tide,
A path of wonders, a melody’s stream,
Where thoughts flow freely, as rivers gleam.
Through drifting dreams, the soul does soar,
Eyes reach horizons, longing for more,
The skies compose a celestial art,
Turning sorrows to hope within the heart.
Español
Sobre las olas despierta el amanecer
Sobre las olas despierta el amanecer,
Un eco dorado de un soñado querer,
Cada instante brilla como un fulgor,
Donde el tiempo susurra eterno amor.
Bajo el arco del cielo, vasto y sereno,
Se alza la paz, suave y sin freno,
Un sendero de asombros, un río de luz,
Donde los pensamientos hallan su cruz.
Entre los sueños, el alma vuela,
Buscando horizontes tras la estela,
El cielo dibuja un arte divino,
Cambiando penas por un destino.
Присоединяйтесь и творите с искрой любви и неугасающего вдохновения, дорогие творческие друзья!
Дорогая Каролин, какие восхитительные стихи! Каждое слово, каждая строка волшебные. Я словно в сказку попала. Очень красиво. Большое спасибо за прекрасную поэзию.
Мира Вам, счастья, любви и всего самого наилучшего.
Благодарю,дорогая Людмила за аккорд Вашей созвучной поэзии и красоту души!!Пусть муза вдохновляет,рождая чудесные лирические ноты!
НІЧ НА ОЗЕРІ
Із озером Білим русалка нічна тет-а-тет,
Сріблиться водойма фатально-ясним оксамитом.
Ліг місяця блиск, наче сніжно-лілейний відбиток,
Ворожить на сяйві доріжки… Закляк очерет.
Зоря покотилася… Чешуть руно золоте?
Молочні шляхи уквітчала омана розшита?
Із озером Білим русалка нічна тет-а-тет,
Сріблиться водойма фатально-ясним оксамитом.
Вустами б торкатись до тих, що солодші за мед:
Як був зорепад — загадала бажання: любити!
Тонути в обіймах, пірнати в заманливе літо…
…З латаття вінок і прозоро-тонкий силует.
Із озером Білим русалка нічна тет-а-тет.
В зеркальной глади небеса
В зеркальной глади небеса
Купаются с утра.
В ветвях застыли чудеса.
Волшебная пора.
Притих таинственный ручей
На несколько минут.
Лишь блики солнечных лучей
По камушкам бегут.
Особлива палітра земного (чи, скоріше, водного) і небесного плес. Так би мовити, водограй природи і почуттів. Симфонія ніжності, колорит океанічної гладі і відблиску зірок. Все те неможливо описати словом, а лише мовою почуттів і любові.
Мила Каролін, Господнього благословення на щодень!
Ходять постаті поодинокі,
де засніжений і голий парк.
Їсть не сонце сніг, а сум чи докір,
що немає пари, сам капар.
Кавалери з дамами оподаль,
залицяються, як в юний вік.
Ви скажіть навіщо їм любов та?
Та така палка, аби навік?!
Дорікає почуттям природа,
і мерзлякувато пробира.
Може стане хтось тобі в пригоді,
для розважливості і добра.
Проникає вітерець-пройдисвіт
до найпотаємніших місцин.
Пручко гонять віти чепуристі,
щоб дарма стежини не місив.
Задивляються птахи на заздрість
тим, які довільні майже всім.
Часто-густо більшості не склалось,
доля, наче виграш в якійсь грі.
Глухо у прирічковому сквері,
опустіли лавочки і пірс.
Щось шкребеться тихо ніби в серці,
та не огризнешся: “Відчепись!”.
Далі неможливо так тривати,
скніти, мріяти без починань.
Тріпає крильми, неначе птаха,
що підбита – наші так чуття.
Затулило хмарами пів неба,
хмуриться без перестанку знов.
Ми назустріч радісно підемо,
один одному даруючи любов.
Сонечко в безхмар’ї ллє грайливе,
світло-жовті видає тони.
Наче найкоштовніші перлини.
В вирі почуттів не потони.
А любов насправді не зрадлива,
вміє пробачати й берегти.
Що за загадкове таке диво?
Все віддам – щаслива була б ти!
Мов милуєшся ти на осонні,
ніжишся і позіхаєш ледь.
Не кажи про ночі ті безсонні,
витвір найкоханіший угледь.
А кохання не буває хтиве,
якщо в двох споріднені серця.
І куди б узбіччям не ходили,
будуть впевнені за дружній стан.
Відпускати вільно їм не страшно
один одного самих в світи.
Як любов між ними гріє справжня,
можна куди хоч сміливо йти.
Забаривсь до ночі у скрипти кохані
На тілі писав якийсь код незбагненний
Сліди замітав і стирав метадані
Очима впералась неначе багнетом
По спині стікав піт холодний доволі
Стикались світи наші – дві мов півкулі
Хотіли на дотик пізнати любові
Дістанься колінами неба й підкулюй
Заснувши у мене спокійно на грудях
Розбавлю загущені барви кохання
Хмаринка нависла вітрилом напнутим
Цілунок ще пристань знайшов не останню