Читателей на странице:
/рондель-дактиль/
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.
Благість небесна вражає шляхетністю віхол.
Кола сніжинок… Лапата краса… Тихо-тихо.
Ось зачепився край марева – сірість білити.
Місяць-ріжок хороводи водитиме з вітром
Й гу́ртом зірок, серед перлів розкішної втіхи.
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.
Благість небесна вражає шляхетністю віхол.
А ліхтарі наче зайві в небесній сюїті…
У мерехтінні – чи казка, чи радісний вихор.
Спокоєм дивним пейзажу зимового дихай.
Місячним сяйвом і штучним – алея залита,
Вечір січневий вдягає у паморозь віти.