Читателей на странице:
Передноворіччя малює казку
на чудернацькому десь полотні.
Дає, либонь, малесечку підказку
всім слухачам, учасникам, утім.
Зима, шляхетна наче б та князівна,
мандрує володіннями довкіл.
Солодке тістечко лиш надкусила,
скривилась, їй шеф-кухар не вгодив.
Та годі, далебі, не згущуй фарби!
Не все погано, як здається нам.
Зимівля тепла, панночка все ж файна.
Не зависока надто чи ціна?
Біліє де-не-де сніжком одначе,
линяві клаптики залишив сніг.
Он зайчик-побігайчик кудись скаче,
на обмін шубки білої прибіг.
Сріблиться відзеркалля на льодові,
водойма спить під товщею вже криг.
Аранжування фентезі любові,
ми не вві сні, Морозко, ущипни!
Не так би я сказав, щоб дуже зимно,
але доволі холодно, ди-ди.
Не схоже на засніжені ті зими,
та з димарів сивовасто димить.
Аби всуціль було безхмарне небо,
щоб виглянуло сонечко на день.
Раділа дітвора Різдва вертепом,
пора супокою вже надійде.
Надія влаштувати справжнє свято
під блискавки салюту і зірок.
На Водохреща се дари освятять,
як промінь благодаті би зійшов.