Читателей на странице:
/амфібрахій/
З глибіні душі вийму сонячний колір,
І темне яскравістю все розцяцькую.
Барвистість візьму, наведу у рядку я,
Обарвити дійсність зі смутку та болю.
Думки щоб не краяли люд невеселі,
Хай вірші заграють коханням і щастям,
І доля на біле поверне смугаста –
Знекровлене знайде свої акварелі…
Людині простій треба так небагато,
У праці та мирі з родиною жити,
Спинити агресію несамовиту
Навколо все в колір добра фарбувати.
Збулося якби те…