Читателей на странице:
Туман клубочиться в долині,
немов куріє з ватри дим.
Здалека погуки долинуть,
їх рвучко понесуть вітри.
Моросить землю жвавий дощик,
збирає в листі крапельки.
Ти кажеш стоп, а може досить,
пригріло б сонце залюбки.
Осінні журяться мотиви,
оголюються ген садки.
Багато всього зародило,
устигни в погріб занести.
В довілля бульби, моркви, яблук,
запаси гарні поготів.
Авжеж, на зиму пристарайся,
займів не мати чи боргів.
Як відчуваєш радість серця,
то поділися почуттям.
Гриза зникає й ворожнеча,
хлібину навпіл розлупай.
Про світ безмежної любові
усім довкола розповіж.
Усього вдосталь, слава Богу,
поміж людей і роздоріж!