Читателей на странице:
Панянкою вважають гойну осінь,
гостинно зустрічають звідусіль.
Похолодає, наче б то, невздовзі,
а зараз “Бабиного літа” фільм.
Надворі гарно, сонячно, тепленько,
хіба що дощик десь процяпотить.
Влаштовують сусідки посиденьки,
не розпатякай, вітрунисько, цить!
Зерно золочене обмолотили,
зібрали у засіки на току.
Життя і праці копіткі мотиви.
Тобі хотілось казку не таку?
Пузатими подвір’я гарбузами,
лоскоче запах яблук у садку.
Рої осині груш не обкусали,
почастувати діток усаджу.
Неначе їжачки оті маленькі,
підглянуть зірко на смачне в обід.
Так люблять ласувати солоденьким.
— Куди ж ти, непосидо, вже побіг?!
А ось і молоді в кружку красуні,
торкає осені їх оксамит.
Промінчик сонця в щічку поцілує,
сором’язливо червоній за мить.
Туман сховав пістряві краєвиди,
багряне листя в росах мерехтить.
Запишилась калина миловидно,
до серця припадає й молодить.
Шипшина теракотової барви
рясніє у долині поміж верб.
Пташину зграйку снідати направить,
покриють колюхатий кущ по верх.
Немає нудної пори ніколи,
негарної як жінки не бува.
Розлитий світ природи у любові,
є половинка кожному своя.